Сьогодні Молодіжний портал Волині розмістив інтервю постійного члена жюрі Ліги КВН "Волинь" , гравця команди "Літри", і по сумісництву директора радіостанції "Сід ФМ"- Андрія Зубенка. Розміщую його дослівно.
Працівники радіостанції – бійці невидимого фронту. Працюєш, працюєш а в результаті всі думають, що на роботі ти відпочиваєш. Андрій Зубенко не лише працює, а й контролює роботу інших – така уже в нього почесна місія! Про те як керувати радіостанцію та про те, що відбувається в ефірі радіо «СіД» ми вирішили дізнатись безпосередньо у пана Зубенка…
Директор радіостанції – це звучить гордо! А як Ти доріс до такого звання?
На радіо «СіД FM» я починав звичайним менеджером з реклами. Працюючи рекламщиком, мене інколи брали як страховку для замін деяких DJ-їв. Згодом тодішнє керівництво пішло на поступки і запропонувало працювати ведучим, але паралельно ще займатись траффік-менеджментом (відповідати за те, щоб реклама виходила вчасно – авт.). Надалі склалось так, що колишньому директору радіостанції запропонували підвищення і він вирішив обирати собі заміну серед працівників радіо «СіД». Основними претендентами стали я і Роман Вербич. Рома одразу відмовився, я теж довго не хотів, але згодом мене «вламали»...
А чому не хотів? Багато хто про це, мабуть, мріє..
Не хотів, тому що це величезна відповідальність… Під тобою колектив, який ти контролюєш, потрібно забезпечувати не лише інформаційне наповнення, а й технічне оснащення ефіру.
Все-таки, Ти погодився, але залишив за собою право проведення прямих ефірів. Чому?
Тому що перед тим, як стати директором я менше ніж пів року пропрацював ведучим. Я не встиг цим насититись, тим паче, що уже тоді був наш спільний з Романом Вербичем проект «Сімейний ранок» – не хотілось його нікому іншому віддавати! Ну і як підсумок – з 2005 року я директор і за сумісництвом ведучий «СіД FM»!
Важко, мабуть..?
Той момент, коли я став директором радіо, співпав з тим, що наш ефір поділився навпіл з радіо «Мелодія». Було надзвичайно важко, але все те, що залежало від мене я виконував максимально добре. Нелегко було пояснювати усім чому так склалось.. Спочатку не хотіли миритись, але з часом звикли.
Але ви ж не одні в Україні такі, що ділять ефір навпіл?
Так, наприклад, на Закарпатті є радіо «Тиса», які отримали в одному із міст ліцензію на мовлення разом із «Мелодією» і теж працюють по пів години. В Криму так само є радіостанції, які ділять ефір з столичними радіомережами. Це, звичайно, не правильно, адже користі воно нікому не дає – ані місцевому радіо, яке хоче розвиватись, ані столичним гігантам, чий ефір обривається. Інша справа, якщо локальному мовнику немає чим завантажити ефір, тоді він ретранслює програми..
А які прогнози на майбутнє: «СіД FM» отримає ліцензію на повноцінний ефір?
З нашою Національною радою з питань телебачення та радіомовлення не вгадаєш. Спостерігаючи за іншими радіостанціями, бачу що солідні мережеві мовники подають заявки на безліч частот – жодного результату не отримують. Наприклад, Національна Радіокомпанія України: під час останнього конкурсу вони подали заявки на 20 частот, «Наше Радіо» на п’ять – ні ті, ні інші не одержали ніякої хвилі. А з приводу місцевого мовлення позиція Нацради взагалі незрозуміла та неоднозначна. Маю надію, що ситуація виправиться.
До речі, з приводу Нацради.. Які саме вимоги вона висуває?
Висуває вимоги щодо того, що певна кількість ефіру повинна бути наповнена культурологічними програмами, просвітницькими і т.д. Ми з цим справляємось якісно та, на мою думку, цікаво. Тобто, людям не нудно слухати ці передачі і вони навіть не здогадуються, що, приміром «Гола правда» - просвітницька програма. Слухачі про це не знають, а ми можемо звітувати.
Здається, можна і вночі таке наповнення зробити, щоб людям не нудно було..
У нас вночі є «Вільне плавання» (лише музика – авт.), то якщо я туди в записі поставлю якусь інформаційну програму – ніхто його слухати та сприймати не буде. Взагалі, ніч – це непривабливий час для слухачів. Але це, знову ж таки, залежить від того як зробити та як подати. Андрій Джеджула робив своє нічне шоу на «Kiss FM» і воно користувалось популярністю.
Згадали про слухачів. Раніше ваш ефір також був поділений, але всі активно слухали, телефонували з азартом... Зараз це все кудись поділось. Як думаєш, з чим це пов’язано?
Чесно кажучи, я не розумію апатію слухачів до ефіру. Було таке, що певний період була погана якість сигналу, але ми це вже владнали. Зараз люди стають пасивними самі по собі, стає менше слухачів, з якими хочеться поспілкуватися. Як казав мій викладач філософії: «У нас відбувається суспільна дибілізація суспільства». А так воно і є. З іншої сторони, можливо, люди втрачають інтерес до місцевих радіостанцій. Велику проблему створює те, що зараз ти можеш велику кількість контенту закачати з Інтернету в МР3-плеєри.. Це потенційні вороги радіостанцій.
У нас в Луцьку є дві FM-радіостанції: державна і комерційна. Якою вигідніше керувати, на Твою думку?
І так і так добре. Але питання в тому, який колектив в тебе підібраний на радіостанціях і як він працює. Я можу навести наявний приклад - хмельницька радіостанція «Поділля-Центр» - теж державна FM-ка, але вони набагато краще почувають себе в плані креативу, роботи ніж наше радіо «Луцьк». Я розумію, що їхнє життя ніяк не залежить від рейтингів, але невже вони самі не хочуть зробити себе кращими? Щоб люди з інших міст приїжджали і казали: «В Луцьку є класне радіо «Луцьк». Радіо МІСТА». Насправді, все залежить від колективу. Якщо він творчий, готовий звернути гори – можна досягти величезного успіху.
Як думаєш, хто з волинських ведучих є ось таким амбітним та креативним?
Яскравим прикладом є Сергій Ткачук, який років десять тому «рвав і метав». Коли в нього на інтерв’ю сидів Ілля Лагутенко, Сергій біг в магазин, купував дві банки морської капусти і просив Лагутенка розписатися. І вже наступного ранку Сергій в ефірі їх розігрує, оголошуючи: «У нас є приз, дві банки морської капусти з автографом Іллі Лагутенка…». Оце креатив, спробуй додуматись до такого вранці! З наших колишніх працівників можу відзначити Андрія Антонюка, Артема Дикого, того самого Олексія Курбана, ми його намагалися підтримувати, але, на жаль, фінансово не могли стимулювати. Юля Марушко, Василь і Юля Рябчук – люди які наразі працюють в Києві. Якщо людина хоче працювати, якщо вона знаходить куди рухатись – то це цілком нормально, коли ведучий місцевої радіостанції потрапляє в Київ.
А чи хотів би Ти провести ефіри з київськими ведучими?
Можливо, банально, але маю бажання провести кілька ефірів з Кузьмою. Мені подобається його щирість, відкритість в радіоефірах і взагалі. Ну, а загалом мені комфортно спілкуватись в ефірі з людьми не надто відомими, але тими, які мені імпонують: Роман Вербич, Андрій Антонюк, Юрій Журавель (“Ot Vinta”), Тіма з гурту «FlyzZza»…
Думаю, що ці і не лише ці люди читають нас зараз. Давай їм щось побажаємо?
Пам’ятайте, що в музиці найперше – якість! Будьте розумнішими, залишайтеся самими собою, не опускайте руки, і пам’ятайте, що той, хто стукає, тому відчиняють, і якщо ви будете довбати стіну, ви її проб’єте.
Ну що ж, дуже Тобі вдячна за цікаву розмову. Не втрачай обличчя та продовжуй наповнювати хвилю 102,4 FM лише якісною музикою та актуальною інформацією!
Розмову вела Анастасія Передрій
Молодіжний портал Волині
www.molod.in.ua
|
