27 травня, в луцькому Народному домі «Просвіта» о 18:30 відбудеться фінальна гра Ліги КВН «Волинь». За перемогу боротимуться п’ять команд. Це «25 кадр» (збірна Луцька), «Позитивні віруси» (географічний факультет ВНУ), «Проти вітру» (Ковель), «Деформація» (збірна Луцька та Дубна), «Форс-мажор» (ЛНТУ). Напередодні гри «Перець…» вирішив поспілкуватися з капітаном ковельської команди КВК «Проти вітру» Альоною Дяченко – про щирий волинський гумор і особливості місцевого КВК…


– Чи існує особливий ковельський гумор?

– Ні, його не існує. Ми просто жартуємо, «здаємо» ті жарти, котрі ми вважаємо смішними. От нам смішно, ми пішли і «здали», і людям, значить, смішно. Хоча ми не намагаємося виступати для когось, а для себе, щоб нам теж посміятися.

– Хто придумує для вашої команди жарти?

– Ми разом сідаємо і намагаємося разом все писати. Адже, одна людина це добре, проте а когось в голові може бути «каша», якийсь «космос» і можна таке написати! А коли сідаєш цілою компанією, кожна по одному жарту чи по одному слову кине, воно стає смішнішим, кожен може «побачити» у власному, особливому ракурсі. Тому, зазвичай ми збираємося разом. Більшість жартів нам пише «Коля із Ковеля», це Коля Фальош і його друзі. Я теж пишу жарти. Ще до цієї справи долучається і Марина із моєї команди. Загалом, це велика кількість людей, котрі є «творцями сміху».

– Чому у вашій команді більшість – це дівчата? Виходить, що жінки жартують краще, ніж чоловіки?

– Значить, так виходить! Якщо ми «взяли перше місце, якщо це було смішно, я вважаю, що так, жінки…Ну, чому повелося, що в команді одні чоловіки?! А де жінки в командні? Я цього не розумію. Мовляв, от чоловіки – це смішно. Ні, у дівчат є показати стільки смішного, що чоловікам ще далеко. Кажуть, що жінку не можна зрозуміти, адже в ній ще багато цього не осмисленого. Жінка може таке додати до жарту, що чоловік такого і не придумає!

– Як ставитеся до жартів про москалів і бандерівців? 

– Нам «по барабану». Ми – більше «село». Ось це нам смішно, адже Ковель – це велике село. Із кожного району приїхали – і зробили маленький Ковель. А жартувати і казати слова «глазур», «Bluetooth» і ще якісь модні слова, - насправді це не смішно.

– Тоді можна сказати, що гумор у Ковелі для всіх?

– Безперечно.

– А улюблений анекдот, жарт?

– Я більше полюбляю «чорний» КВК, проте іноді я сміюся із того, чого люди не можуть зрозуміти. Улюблений мій жарт, «фірмовий» - «Баба з воза – нова поза».

– Як розпочалася кар’єра в КВК?

– Я можу подякувати своєму педагогу-організатору у школі, за те, що я стала учаником КВК. Був 10 клас і вона мене взяла грати до команди. І пішло-поїхало: спочатку дитячий КВК, а потім студентський – «Позитивні віруси». Підхопили і понеслося…ціла Україна. Я вам розкрию велику таємницю: КВК – це не просто смішно, це велика сім'я. Заради КВК люди багато чого роблять і від багатьох речей іноді відмовляються. Адже, приїзд на конкурс не зводиться до «приїхав - «здав» жарт», тут ще й треба із усіма перездоровкатися.

– Якщо у вашій команді переважна більшість дівчата, то як потрапив до команди «Коля із Ковеля»?

– «Коля з Ковеля» – це окремий експонат. Він – найперший гравець ще команди «Західний вітер», була колись така команда ВНУ. Додам, що ВНУ випускає дуже хороші команди, котрі грають в Асоціації Ліги КВК України. Це «Лідери прокату», це, ми, колишні «Позитивні віруси», не ці, нові, «Західний вітер», «Літри», «Роги і копита», «Ребра Адама»…Це всі старі команди і вони відіграли в Асоціації. Поясню: це так само як у Маслякова, просто то Москва, а це – Україна. «Коля з Ковеля» – наш перший хребець, адже скільки б я не грала і де б не їздила, все-одно, він вчить до цих пір.

– Ви сказали, що «вчить»…Тобто, гумору можна навчитися?

– Взагалі, ні. Гумор має бути всередині тебе. Ось навчатися можна правил «бою», адже в КВК є певні правила і рамки, за котрі не слід виходити, якщо ти хочеш бути успішною людиною. Ти просто вчишся як написати жарт, хоча це не «тупе сидіння»: от подумав про щось і написав, хоча таке буває…Не всі можуть придумати якісний жарт. Ось «Коля із Ковеля» вчить придумати те, що буде смішно всім. Ось ми придумали на «Біатлон» – «Щоб хоч якось відрізнитися від одосельчан, бізнесменка баба Валя, зробила собі в балії джакузі». У жарті ти намагаєшся поєднати те, що не сумісне. Ось як тут – балія – джакузі, або кущ і туалетний папір.

– Про що не можна жартувати? 

– Це «чорний» КВК. Він з’являється між КВК-щиками, але на широку публіку, на великий зал такі жарти не підуть. Наприклад, мініатюра «Дівчинка в пісочниці», її не всі зрозуміють…Ти риєш, риєш, риєш, а потім кричиш: «А-а-а! Дівчинка!».

– А де можна побачити «чорний» КВК?

– Тільки наживо. «Чорний» КВК продукується після гри, адже на «чорному» КВК не місце камері, якщо вона є – ми її вимикаємо.

– Чому команда так називається?

– Нормально команда називається «Запис дубля». Це наша неофіційна назва. Тому ми назвалися «Проти вітру». «Проти вітру» теж специфічна назва, адже проти вітру хлопці не підуть. А ми дівчата і ми зробили так, що проти нас хлопці не підуть.

– Кого із супротивників вважаєте найбільшим конкурентом? 

– Конкурентом? Всі хороші…Команди класні. От в команді «Суд іде!» відчувається стиль «рака». Є різні види гумору КВК. Наприклад, стиль «попси», психологічний, стиль «тупозу» чи «чорний» КВК. Кожна команда намагається зіграти у певному стилі. «Позитивні віруси» – хороші думки бувають у хлопців… Можу сказати про нехорошу команду – це «Бонуси». Це не команда, не те, щоб я їх критикувала, але хлопці і дівчата, зайдіть в Інтернет, введіть слово «жарти КВК»…Якби не було таких сайтів, не було і «Бонусів». Такі команди крадуть жарти і ще при цьому намагаються «допекти іншим». Наприклад, учасник їхньої команди Ірина відразу після гри на сайті Ліги КВК «Волинь» написала, що це ми крадемо жарти. Мовляв, вони співали «Я – Москва! Новая Москва!», а у нас було «Я – звезда! Ковельська звезда!». І вони сказали, що це плагіат...

– Ви обмовились, що КВК – це велика сім'я. Із ваших слів виходить, що КВК – іще й маленька війна?

– Можна й так сказати. Адже коли ти приїздиш на КВК, всі команди намагаються допомогти одні одному. І коли просять: «Люди, у нас 5 хвилин до виходу на сцену, допоможіть нам, пробіжіться через сцену як масовка!», то завжди найдеться команда, яка «залізе за саму шкуру» і скаже: «Ми не підемо, бо ми – модні». А «Бонуси», на мою думку, ще не «дійшли» до високого рівня гри. Наприклад, вийти на сцену і забути мікрофон…

– А є гумористи, на яких рівняєтеся?

Звісно, є. Наша улюблена команда – це гурт Федора Двінятіна. Вони помічають…правду. Смішно через те, що це – правда. Наприклад, «Привіт усім дівчатам, що запихають джинси у чобітки!». Але це ж правда, всі так ходять.

– За яким принципом ви відбирали гравців до своєї команди?

– Я працювала в школі педагогом-організатором. Він відбирає дітей, котрі мають певні таланти і здібності й котрі вільно почувають себе на сцені. Так знайшлося кілька дівчат-активісток, котрі дуже прагли виступати. По-перше, Юля Кучій – прекрасний голос, харизма. По-друге, Наталя Бондар – дикція. По-третє, Таня із філологічного факультету ВНУ імені Лесі Українки, вона вміє зіграти, вона тобі не переграє. Інна – смішна тим, що вона ще дитина, їй щось скажеш і вона наївно вірить. Марина – агресивна дівчинка, котрій скажи «Ти не зможеш» і вона все зможе!». Вона також пише зі мною тексти. Також у нас в команді є Містер Інкогніто. Ми його так називаємо. Він талановитий актор. От і все.

– В житті жартуєте, як у КВК?

– Звичайно, чи можна по-іншому. КВК-щики є КВК-щики. Як кажуть: «Народився квадратом, квадратом і помреш». Якщо не пожартуєш, день пройшов просто так.

– Ми дізналися, що ти одружена… Допомагає гумор у сімейному житті? Чи навпаки, із сімейного життя можна винести щось для КВК?

– Із сімейного життя можна багато чого винести для КВК. От наша команда, колишні «Позитивні віруси». Ми всі поодружувалися, маємо дітей. Але ж це не кінець, у нас з’явилася нова тема для жартів. Наприклад, мій чоловік оцінує мої жарти і допомагає придумувати тексти.

– Спортсменам перед змаганнями не можна займатися сексом… Чи є якась заборонна постанова капітана команди що до цього?

– Ми – не спортсмени. Ми – КВК-щики. Тут треба у кілька разів частіше, адже це – своєрідний допінг.

– Який найсвіжіший найсмішніший випад із репетиції?

– Які репетиції? Їх ще не було! Насправді, відкрию вам ще одну таємницю. Ніхто вам за місяць жарти не напише. Ось жарт, я їх читає 25 разів собі і своїм родичам й вони стають мені не смішними і я їх відкидаю. А ось в автобусі до Луцька, ми їх пишемо… «Га-га-га!» – ось це смішне, беремо, «га-га-га!», а ось це – відкидаємо. Щоправда, репетируємо «Домашнє завдання». 

– А ось прізвище Дяченко. Ви не «підпільна родичка» відомого гумориста 
Анатолія Дяченка?

– Може й так. Проте – Дяченко – це прізвище чоловіка. Він, можливо, і «підпільний родич». А ось моє прізвище Корнелюк. Воно мені більше допомагає. Пам’ятаєте музику із серіалу «Бандитський Петербург»… Це я йому написала, нехай не «відмазується»...

– Чи є в Ковелі культура гумору?

– Луцьк знає, що таке КВК, навіть є гурмани. Вже не можна пожартувати про сухарики «Флінт», тобто «Сухарики «Флінт» - гастрит в кожній пачці», все лучани хочуть чогось більшого. А ось у Ковелі…. Наприклад, у нас вирішили зробити КВК між школами і технікумами, мовляв, «зробимо у Ковелі КВК». По-перше, вийшла ведуча, така тіточка із папочкою, по –друге, в журі сиділи вчителі, звідки вони знають про КВК? Так, вчителі знайомі із дитячим КВК і гарними усмішками у ньому. Тобто, «посадили» у журі не експертів КВК. І по-третє, організації ніякої, адже ніхто не міг сказати, коли буде вільна сцена, щоб прорепетирували. Абсолютна «сирість». І найголовніше, грали три команди і ми в тому числі. Ми грали із технікумом, «Лінія відриву». Вони побудували свій виступ на відео і жартах із Прем'єр-Ліги Маслякова. Суто інтернетівські жарти – і вони взяли перше місце. Давай у Ковелі робити гарний КВК. Найсмішніше, що із тим сценарієм, із котрим ми виграли в Лізі, ми програли в Ковелі. Редактури немає ніякої, команда про що хоче, про те й жартує. Ковель хай підростає, звертайтеся, допоможемо.

– Ви розповіли про те, що в однієї із команди з’явився стиль «Рака», розкажіть про інші стилі КВК? 

– Наприклад, психологічний стиль. Це стиль правди. Смішно, те, що правдиво. Ось я вам про джинси і чобітки розповідала. Проте тут треба діяти витончено, адже цей стиль іноді межує із інтелектуальними жартами. Цей гумор можуть зрозуміти також «начитані» люди. Стиль «попси» – це жарти над сучасною музикою і рекламою. У стилі «тупозу» жартують за принципом «тупе – смішне». Наприклад, ми співали «Далеко, далеко, летять-летять лелеки. Далеко, далеко, летять-летять лелеки. Далеко, далеко, летять-летять лелеки і хай собі летять». Усі чекають якось геніального жарту, а тут… облом. А ось стиль «Рака» – це змішаний стиль, кілька видів КВК-шного гумору. Ну, і, звісно, «чорний» КВК.

Але все ж таки: КВК – це життя, хто один раз спробує, залишиться у ньому назавжди. Ти виходиш на сцену, розповідаєш свій жарт і чуєш коли люди сміються і оплески. Я люблю мотокрос, але цей момент не йде в ніяке порівняння із мотокросом. Це драйв, це адреналін. Ще раз хочеться виходити на сцену, але якщо пожартував не смішно, то 5 хвилин позору і йдеш жартувати далі.

– Які шанси у вашої команди на перемогу?

– Нам смішно про Голоби і Ковель, а в Луцьку більше «понтів». Я думаю, що ми займемо 3-е місце або 4-е, або й останнє… Швидше всього, «Позитивні віруси» виграють. Нормальні хлопці. Хоча, може вони як нормальні хлопці дадуть дівчатам виграти. Проте перемога – не найголовніше, ми граємо, ми можемо пожартувати безкоштовно, навіть на літній сцені у Ковелі, якщо ковельчани цього захочуть. Насправді, ми хочемо «розбавити» сірі будні і цю кризу. КВК – це життя, а ми ж сміємося над собою.

– Що плануєте в найближчому майбутньому?

– Хочемо проїхати на вибірковий фестиваль команд Асоціації Ліги КВК України. Там буде понад 120 команд. Але я вважаю, що нам іще рано до таких «спарингів», нам треба вчитися грати в менших лігах...

Розмовляла Оленка ПЕРЧИНКА

За матеріалами інтернет видання "Перець по ковельськи"